Розділ 15. «Х`юстон, у нас проблеми!»

Йдучи по тротуару, Неля помітила, що біля неї зупинилася машина. Це був Porsche* Максового батька. Двері автомобіля відкрилися і до дівчини підійшов чоловік. Вона вдала наче не помітила його, але він схопив її за руку і повернув до себе обличчям.

-         Боляче! – вигукнула Неля. – Що вам від мене потрібно?

-         Тихо. – спокійно мовив чоловік. – Треба поговорити.

-         Я не маю бажання з вами розмовляти!

-         Я хочу укласти з тобою ділову угоду.

-         Угоду? – дівчина здивовано глянула на нього.

-         Так краще. Так от… Послухай. Я не хочу з тобою сваритися, але і ти мене зрозумій. Максу потрібно вчитися. А з тобою він зовсім втратив голову.

-         Хіба це погано? Чи ви вважаєте, що якщо ви нас розлучите, то він вмить мене забуде? Не дочекаєтеся! – Неля сердито звузила очі.

-         Я знав, що так буде. – чоловік витягнув з робочого портфеля пачку доларів, перерахував і протягнув дівчині. – Візьми. Тільки за умови, якщо ви не будете бачитися з Максом.

Вона розсміялася. Вирвавши з його рук гроші, Неля розмахнулася і жбурнула їх йому в обличчя. Зелені папірці розлетілися в різні боки, падаючи на асфальт, траву і капот автомобіля.

-         Знаєте, що, Олександре Івановичу! Засуньте свої гроші, знаєте куди? Ви мене не підкупите! Я люблю Макса! 

Розвернувшись, Неля закрокувала до свого будинку. Вона була сердита. Вони думають, що зможуть купити її кохання. Мішки з грошима. Тільки й думають про свої долари. Протирають штани в своїх кабінетах. Здається, там скоро буде просто величезна дірка.

-         Щоб у вас мозок розплавився! – тихо вилаялася дівчина. – Якщо він там є…

________________

*Porsche - німецька автобудівна компанія, в даному випадку марка автомобіля.

Повернувшись додому, Неля намагалася додзвонитися до Макса. Та він не відповідав. Дівчина глянула на дисплей телефону і виявила, що дзвонила до хлопця 129 разів.

-         Доню! Допоможи Мишку зліпити фігурку! – покликала з кухні мама.

-         Вже йду!

Вона спустилася вниз і побачила, як її брат сидів, нахилившись над пластиліном, і потирав скроні. Неля розсміялася і нахилилася над столом.

-         Показуй. Що там у тебе?

-         Я хочу зліпити літак! – відповів хлопчик. – А цей пластилін не слухається!

-         Який же він неслухняний. – серйозно мовила дівчина. – Давай покажемо йому!

◊    ◊    ◊

Наступного дня Макс так само не відповідав на дзвінки. Неля не знаходила собі місця. Затероризувавши телефон хлопця дзвінками, вона все таки вирішила зателефонувати Каті. Спочатку Катя також не відповідала, але все ж з третьої спроби Неля до неї додзвонилася.

«Алло. Нелько, привіт. Пробач, що не відповідала. Готувала пиріг. Руки були брудні.» - озвалася Катя.

«Привіт-привіт. Та нічого. Слухай… ти не знаєш де Макс? З учора йому дзвоню. Нуль реакції». – відповіла Неля.

«Приблизно знаю. Я чула у нього якісь проблеми. Здається, він зі своїми дружками пішов до Майдану на стрілку з якимись фраєрами».

«І ти його не зупинила?!»

«Він же впертий, як віслюк».

«Я піду його шукати».

«Ти здуріла?! Сама ти нікуди не підеш! Я піду з тобою!»

«Зараз подзвоню Люді. Зустрінемося біля Майдану».

«Ясно».

Домовившись з Людою про зустріч, Неля сіла в авто і поїхала до центру. Пізніше підійшли Люда і Катя. Разом дівчата пішки дійшли до Майдану. На площі вже зібрався гурт хлопців, серед яких вони впізнали Макса. Про те, що вони розмовляли було ледь-ледь чутно.

-         Я ж казав вам. Я віддам борг. Але тоді, коли з`являться гроші. – говорив Макс.

-         Досить уже, Бóгдан. Ти нам уже тиждень голову морочиш. Або віддавай гроші, або ми їх з тебе витрясемо!

Високий чорноволосий чоловік схопив Макса за плечі і вдарив кулаком в ніс. Кров потекла по верхній губі і хлопець позадкував. Кувалда накинувся на противника, захищаючи друга. Та помічники здорованя швидко прибігли і почали гамселити Влада і Жеку.

Неля, Люда і Катя підбігли і почали верещати:

-         Стійте! Не треба! Зупиніться! Припиніть!!!

Бійка стихла і здоровань повернув обличчя в їх бік.

-         Це що, Чіп і Дейл? – він підійшов на них і кинув погляд на Люду. – О… То тут ще і Сирогриз!

Раптом Макс підбіг до нього ззаду і вліпив ногою по щелепі. Здоровань від удару відлетів від дівчат на метр.

-         Нелю, тікай! – вигукнув Макс.

Та не встигли вони зрушити з місця, як до них під`їхав джип. З автомобіля вийшла…. Рада! Вона почала хлопати в долоні і з насмішкою мовила:

-         Браво, Скумбрія! Дожився! Тебе побив Бóгдан!

-         Радо? – здивувалася Неля.

-         Вітаю, пані Крит. – пролепетав Скумбрія. – Пробачте. Не вгледів.

-         Не вгледів він. Сідай в машину. Ти поведеш.

Скумбрія, його помічники і Рада сіли в авто і поїхали геть.

◊    ◊    ◊

Макс сидів на дивані, а Неля обробляла йому рани. З носа все ще текла кров, тому хлопець сидів, задерши голову вверх. Дівчина торкнулася ватою його подряпини і він зціпив зуби.

-         Болить? – схвильовано запитала вона.

-         Та ні … Нормально…

-         Хто цей Скумбрія? І до чого тут Рада? – поцікавилася Неля.

-         Я у сім`ї Крит брав гроші в борг, для оплати навчання. Мій батько думає, що я для цього знайшов роботу. Тому, так як грошей  не маю, то борг я вчасно не віддав. А Скумбрія – це Радин «янгол-охоронець». – пояснив хлопець.

-         Господи. Який же ти дурненький… - посміхнулася Неля і поцілувала його в носик.