Як жити...
(18+)
Ми проживжи відрізок із життя Намагаємось робити так щоб нам було краще... та забуваємо про тих хто і справді важко розуміє життя забуваєм хто ми і для чого потрібно жити ... будуємо своє щастя на сльозах, на костях інших .... ми падає в безодню задля того щоб возвиситись .... а як це бути людиною? коли навколо один безлад ми вбиваємось заради моменту ... моменту що ми комусь потрібні... ми робимось самі щасливими ... та недаруєм щастя... світ де стах бере верх над людьми... світ де ми це те хочуть бачити інші... Де секс за гроші і без емоцій... Де перевагу надають алкоголю і насиллю.... Хтось ще пам'ятає це відчуття холодного дощу під зоряним небом??? Чи те що тебе зустрічають з обіймами і сльозами щастя. . всі кажуть що дитинство зараз не те.... можливо та непотрібно забувати ... що діти це одне що спасає планету від насильства, від того щоб світ згорів... Ми не можемо розібратись з тим що маєм та хочем ще і більше... Тоді хто ми якщо живемо так... Чи хто винуватий у тому ... Вину шукати най простіш .. та зізнатися в чомусь не подуші ... Злидні, варвари, і егоїсти... Керуймось і далі тими почуттями... Скоро всі ітак підем до ями!!!
2021-02-08 18:33:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2416
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2524