Як жити...

Yujen barbossa _-

(18+)
Ми проживжи відрізок із життя Намагаємось робити так щоб нам було краще... та забуваємо про тих хто і справді важко розуміє життя забуваєм хто ми і для чого потрібно жити ... будуємо своє щастя на сльозах, на костях інших .... ми падає в безодню задля того щоб возвиситись .... а як це бути людиною? коли навколо один безлад ми вбиваємось заради моменту ... моменту що ми комусь потрібні... ми робимось самі щасливими ... та недаруєм щастя... світ де стах бере верх над людьми... світ де ми це те хочуть бачити інші... Де секс за гроші і без емоцій... Де перевагу надають алкоголю і насиллю.... Хтось ще пам'ятає це відчуття холодного дощу під зоряним небом??? Чи те що тебе зустрічають з обіймами і сльозами щастя. . всі кажуть що дитинство зараз не те.... можливо та непотрібно забувати ... що діти це одне що спасає планету від насильства, від того щоб світ згорів... Ми не можемо розібратись з тим що маєм та хочем ще і більше... Тоді хто ми якщо живемо так... Чи хто винуватий у тому ... Вину шукати най простіш .. та зізнатися в чомусь не подуші ... Злидні, варвари, і егоїсти... Керуймось і далі тими почуттями... Скоро всі ітак підем до ями!!!

2021-02-08 18:33:19

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2430