Я...

Yujen barbossa _-

(18+)
Я загублена душа, я - пориви сліз... Я кохаючи одну, закохуюсь у всіх. де очі прозорі, і нема серцебиття!!!. Мене зрозуміти не зможе ніхто... Я вітер у полі, я висока скала... Я не знаю, як прожити життя.. Десь демон чекає душу мою... Де танцюватимуть на могилі моїй Сорок шість нездійснених мрій... Чи не так все б було ... Де серце кровю стекло.... Я це мільйони доріг.... я- білий сніг...Я це комети... Я не скажу! і ти не кажи.. Де ти!? Кості ламає холодна кров... як Вени зжимає свіже повітря. .. Вдихнувши повні груди диму... Все веселіш, пропадає тишина... Я є у Тобі, я це планета ... Я- синє море, Я це життя ... Та шкода одне. Мене вже нема!

2021-02-08 18:32:02

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11498

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3298