Vivre
C'est dingue comme un simple geste peut brisé un coeur tout entier. Brûler, jeter, arracher, déchirer, casser, voilà ce que j'ai fait de tout ces souvenirs. Le coeur en larme et l'âme en pleure, je me reconstruit face à un monde où notre sourir ne sera rendu que par l'entaille d'une lame d'un abrutis sans coeur, Les mots d'un coeur détruit par les vagues précédentes d'injures marquer au fer rouge sur le corps, Ou même encore les pluies de sourires pas plus narquois les uns que les autres suivis de regards ténébreux et sans fin, qui resterons à jamais graver aux épines tranchantes du plus profond de leur rosier interne. Mais la douleur ne cesse de se cacher. Le sourire s'affiche sans fin tel le bouclier de celui-ci qui, à mon plus grand regret, n'affiche la moindre preuve de sa présence, le moindre scintillement d'une émotion ne serais-ce qu'un minimum négatif. Même pas le reflet d'une moindre perle humide sur cette joue. Seulement l'ombre d'un mensonge sans fin dansant dans la lueur d'une victoire qui ne sera à jamais gravé éternellement. Mais la main haute, je garde espoir, j'y crois et je vis face au sourire si beau et si joyeux d'une bande d'imbécile nommé amis qui, en leur présence, ne cesseront de me faire vivre dans un bonheur si réel que mon coeur ne serait battre en leur absence.
2020-11-29 09:48:34
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KAYSEE
Magnifiiique.... J'ai adorée lire ce texte
Відповісти
2020-11-29 10:06:06
1
Théa Halut
@KAYSEE merci ✨
Відповісти
2020-11-29 10:06:26
1
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8717
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567