"СВОБОДА"
Дивне почуття 'свободи в клітці', Але ж я знаю, що можу втекти. Поки свій вибір довіряю монетці, З двох сторін шукатиму, буду тихо йти. Простору так багато і мало, Часу за визначенням – ні. Я б цю клітку зламала.., Але вона скелет дарований мені. Все упирається в рамки свідомості, А ось душа - кордонів не має. Крізь тіла, бачу лише контури, Які моє серце тримає. Не працює ця концепція тільки з тобою. Всі світлі сторони переді мною мліють. Називаю вибором те, що кличуть долею, Похмурі кінцівки тліють. Та я збережу цю мить обов'язково, Збережу все, що вважаю за свободу. Відчуваю пітьму я лише з тобою.. Там мені наче по коліна в воду...
2023-01-17 11:57:53
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Честер Фінч
Чудовий вірш👏🔥
Відповісти
2023-01-17 15:22:59
1
tnhmlkk
Відповісти
2023-01-17 15:23:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1379
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4820