"СВОБОДА"

tnhmlkk

Дивне почуття 'свободи в клітці', Але ж я знаю, що можу втекти. Поки свій вибір довіряю монетці, З двох сторін шукатиму, буду тихо йти. Простору так багато і мало, Часу за визначенням – ні. Я б цю клітку зламала.., Але вона скелет дарований мені. Все упирається в рамки свідомості, А ось душа - кордонів не має. Крізь тіла, бачу лише контури, Які моє серце тримає. Не працює ця концепція тільки з тобою. Всі світлі сторони переді мною мліють. Називаю вибором те, що кличуть долею, Похмурі кінцівки тліють. Та я збережу цю мить обов'язково, Збережу все, що вважаю за свободу. Відчуваю пітьму я лише з тобою.. Там мені наче по коліна в воду...

2023-01-17 11:57:53

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Честер Фінч

Чудовий вірш👏🔥

Відповісти

2023-01-17 15:22:59

1

tnhmlkk

@Честер Фінч дякую!!!

Відповісти

2023-01-17 15:23:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5966

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12592