Червонно
Безмежно вмираю за Вами,
Шановний Доріане.
Між нами прірва в 30 хвилин.
Я ніколи не мала з Вами світлин.
Я ніколи Вас не цілувала.
Але точно бачу, як я світлява,
Зрання після запашної кави.
(Хоч Ви й не п'єте її)
Дивлячись в кришталеві очі,
Пірнаю в світ Ваш охоче.
Й обпікаючи руки ніжнотонні,
Як маленькії півонії,
Торкаюсь Вас, зеленоокого,
Високого.
Безмежно вмираю за Вами,
Шановний Доріане.
Хоч червонно вбити хочу.
Забити, закопати десь у ліску.
Але знаєте, люблений мій,
Ви — як той облудний змій
В Едемськім саду.
Та не бійтеся, я нічого не надкушу.
Я так і не почула тих мотивів,
Що грали по зимнім обіді.
Бо дивилася на безмірну красу
Й пускала кревню сльозу.
2023-05-12 13:21:36
0
0