Червонно
Безмежно вмираю за Вами, Шановний Доріане. Між нами прірва в 30 хвилин. Я ніколи не мала з Вами світлин. Я ніколи Вас не цілувала. Але точно бачу, як я світлява, Зрання після запашної кави. (Хоч Ви й не п'єте її) Дивлячись в кришталеві очі, Пірнаю в світ Ваш охоче. Й обпікаючи руки ніжнотонні, Як маленькії півонії, Торкаюсь Вас, зеленоокого, Високого. Безмежно вмираю за Вами, Шановний Доріане. Хоч червонно вбити хочу. Забити, закопати десь у ліску. Але знаєте, люблений мій, Ви — як той облудний змій В Едемськім саду. Та не бійтеся, я нічого не надкушу. Я так і не почула тих мотивів, Що грали по зимнім обіді. Бо дивилася на безмірну красу Й пускала кревню сльозу.
2023-05-12 13:21:36
0
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1619
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1300