Підліткове щастя
Мати змогу говорити й не боятись. Мати змогу говорити тільки правду. Мати змогу говорити, ніби в п’яльцях Думу словом вишивати любо й радо. Це хіба не підліткове пряне щастя? Адже кляпом затулили в біса рота, Щоб мовчали спохмурніло, сестри й браття! Ані звуку! Ми не гідні – не дорослі. Надто кволі «цуценятка» старшим людям. Куцим хвостиком виляти тільки можем. Та почуйте в тиші заклик, ніби «руту»! Бо за голос поборотися спроможні! Вбило віру німування, ми – невдахи… Ще й дорослі зацькували нас – садисти. Та що з того? Зберігайте рівновагу! Будем мати перемогу урочисту! 25.10.2021
2021-10-27 05:16:16
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Oleg Kotenko
Приголомшння не вбило Мо із ніг лишень ізбило Але файно та прозоре Написала Файна Торі :)
Відповісти
2021-10-27 14:14:07
1
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@Oleg Kotenko ох, дякую :)
Відповісти
2021-10-28 08:09:01
Подобається
Котона Сатанович
я тобі вже писав в інсті сприводу цього вірща) але тримай комент для підняття вірша ще й тут) бо вірш чудовий)
Відповісти
2021-11-08 16:29:02
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1961
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13052