Підліткове щастя

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

Мати змогу говорити й не боятись. Мати змогу говорити тільки правду. Мати змогу говорити, ніби в п’яльцях Думу словом вишивати любо й радо. Це хіба не підліткове пряне щастя? Адже кляпом затулили в біса рота, Щоб мовчали спохмурніло, сестри й браття! Ані звуку! Ми не гідні – не дорослі. Надто кволі «цуценятка» старшим людям. Куцим хвостиком виляти тільки можем. Та почуйте в тиші заклик, ніби «руту»! Бо за голос поборотися спроможні! Вбило віру німування, ми – невдахи… Ще й дорослі зацькували нас – садисти. Та що з того? Зберігайте рівновагу! Будем мати перемогу урочисту! 25.10.2021

2021-10-27 05:16:16

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Oleg Kotenko

Приголомшння не вбило Мо із ніг лишень ізбило Але файно та прозоре Написала Файна Торі :)

Відповісти

2021-10-27 14:14:07

1

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@Oleg Kotenko ох, дякую :)

Відповісти

2021-10-28 08:09:01

Подобається

Котона Сатанович

я тобі вже писав в інсті сприводу цього вірща) але тримай комент для підняття вірша ще й тут) бо вірш чудовий)

Відповісти

2021-11-08 16:29:02

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2054

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2214