Підліткове щастя

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

Мати змогу говорити й не боятись. Мати змогу говорити тільки правду. Мати змогу говорити, ніби в п’яльцях Думу словом вишивати любо й радо. Це хіба не підліткове пряне щастя? Адже кляпом затулили в біса рота, Щоб мовчали спохмурніло, сестри й браття! Ані звуку! Ми не гідні – не дорослі. Надто кволі «цуценятка» старшим людям. Куцим хвостиком виляти тільки можем. Та почуйте в тиші заклик, ніби «руту»! Бо за голос поборотися спроможні! Вбило віру німування, ми – невдахи… Ще й дорослі зацькували нас – садисти. Та що з того? Зберігайте рівновагу! Будем мати перемогу урочисту! 25.10.2021

2021-10-27 05:16:16

12

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Oleg Kotenko

Приголомшння не вбило Мо із ніг лишень ізбило Але файно та прозоре Написала Файна Торі :)

Відповісти

2021-10-27 14:14:07

1

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

@Oleg Kotenko ох, дякую :)

Відповісти

2021-10-28 08:09:01

Подобається

Котона Сатанович

я тобі вже писав в інсті сприводу цього вірща) але тримай комент для підняття вірша ще й тут) бо вірш чудовий)

Відповісти

2021-11-08 16:29:02

1

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2142

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12097