Я поклав у кишеню запальничку і вийшов на вулицю. Погода була мерзотна, хмарна, і, думаю, скоро мав пцти дощ. Вулицею їздили та бібікали довбані жовті таксі, а люди просто ходили, ніби п'яні стріляні євреї після вечірки у херсонському гетто.

Як мене занесло до Нью-Йорку? Це довга історія, май хоуміз. Скажу лише, що я воював. Після сирих окопів навіть це мерзотне місто, наповнене курвами та неякісною наркотою, здавалося мені Ефіопією, обіцяною землею. Нью-Йорк нагадував мені домашнє какао: колись було коричневим від нігерів, а зараз бачиш лише якусь білувату пінку. А вся чорна маса на дні, і щоб напій знов став чорним, треба його збовтати. Саме так я собі уявляв довбане Велике Яблучко: пиздецька купа білого сміття і усіляких там латинасів, а нігерів майже нема, а ті, що є, сидять по своїх районах (тут їх звуть "блакс").

О так, я просто був зобов'язаний трохи стряхнути це бісове місто, зтерти з нього пил худого мексиканського коксу і оголити чорну, ніби ствол пістолета, поверхню. Із такими думками я пішов довгою, людною вулицею до свого помешкання. Довбаний гуртожиток, в якому, окрім мене та ще двох нігерів, жили сім'я латинасів, старий китаєць та четверо наркодилерів з країн Перської затоки. Увійшовши до будівлі, я побачив, як чоловік-латинас, лементуючи своєю іспанською балачкою, бив свою дружину. Їхній син сидів на дивані та дивився диснеєвські мультики, стара бабця вживала у сусідній кімнаті героїн через брудну голку, а п'яний дядько дрихнув під телевізором.

Нарешті, увійшов до своєї кімнати. Майже одразу до мене увійшов один з тих двох нігерів, 2d'EYE&L@ (Тудáїнелéй), норм хлопець, молодший за мене. Свого часу він працював кур'єром піци, а зараз шукав собі іншу роботу. Його друг – Jack Da Gangsta, той, який другий нігер, не дуже успішно торгував зброєю та іноді нюхав кокаїн.

– Шалом, брáза! – привітався Тудай.
– Та день добрий, – кажу йому, – чого тобі?
– Сьогодні чув від одного мента про те, що десь у Гарлемі мешкає маг, дуже сильний, кажуть.
– Хто, бля? – мене зачепило те, що він почав патякати про якихось йобаних магів.
– Та маг, їблен-Габен! – Тудай сказав. – кажуть, що він вміє бачити майбутнє і удачу навертає. От Тóбі Ален був у нього...
– Тобі Алена, –відповів на те я, – заїбашили ФБР-івці в його власній квартирі якраз у той момент, коли він вирішив влаштувати шоу-програму із чотирма панянками з ЮАР.
– Так, але ж згадай, як він піднявся незадовго до смерті!
– Йому просто пощастило здибати правильного біляша у правильному місці у правильний час.
– Та похуй, бля! Сходи до того мага! Ну тупо за приколом!

Я неохоче погодився.