Ода мові
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Мимохідь лилася мова Яснооким, калиновим, Співомовним, сизокрилим, Мелодійним звуком ліри. Облила мене ця мова Дивомовним водограєм, Прелюбовним диводзвоном, Дивовижним лоном краю. Обливаю я ласкаво Чудодійним цим мастилом, Лікувальним цим екстрактом Поливаю вуха й тіло. Ладозвонним та джерельним, Надчарівним звуком мови, Сердця полум'ям пекельним Та магічним живословом Вам співаю рідну мову, Незатерту, калинову, Що проллється дивним жаром На заквітчані стожари! P.S. Вірш старий, але гарний)
2022-02-01 18:48:20
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Віта Сонях
класно, з тонкою іронією (чи самоіронією) наче розвиваєте посил Ірванця "Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово!"
Відповісти
2022-02-22 15:55:20
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Віта Сонях дякую, але тут насправді іронія мінімальна: я дійсно оспівую нашу мову
Відповісти
2022-02-22 16:49:27
Подобається
Віта Сонях
А щире почуття зовсім не протилежне іронійності (як на мене) ось той самий Ірванець, якого я згадала весь такий (ну там де особливо його люблю)
Відповісти
2022-02-22 16:54:43
1
Інші вірші поета
Важливе Оголошення Алкоголік Цей день... Шаблюка
Інші поети
Neha
@neha_09
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1336
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
8
1227