Ода мові
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Мимохідь лилася мова Яснооким, калиновим, Співомовним, сизокрилим, Мелодійним звуком ліри. Облила мене ця мова Дивомовним водограєм, Прелюбовним диводзвоном, Дивовижним лоном краю. Обливаю я ласкаво Чудодійним цим мастилом, Лікувальним цим екстрактом Поливаю вуха й тіло. Ладозвонним та джерельним, Надчарівним звуком мови, Сердця полум'ям пекельним Та магічним живословом Вам співаю рідну мову, Незатерту, калинову, Що проллється дивним жаром На заквітчані стожари! P.S. Вірш старий, але гарний)
2022-02-01 18:48:20
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Віта Сонях
класно, з тонкою іронією (чи самоіронією) наче розвиваєте посил Ірванця "Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово!"
Відповісти
2022-02-22 15:55:20
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@Віта Сонях дякую, але тут насправді іронія мінімальна: я дійсно оспівую нашу мову
Відповісти
2022-02-22 16:49:27
Подобається
Віта Сонях
А щире почуття зовсім не протилежне іронійності (як на мене) ось той самий Ірванець, якого я згадала весь такий (ну там де особливо його люблю)
Відповісти
2022-02-22 16:54:43
1
Інші вірші поета
Він зайшов у своє тіло... Номер МОНОВІРШ Найпатріотичніший анафоризм
Інші поети
lunastra
@lunastra
Sofia Myers
@soffimyerrs
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3177
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4062