Пам'яті присвячується
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Ти сказала, що мозок - звичайна обгортка. Ти сказала, що будеш зі мною завжди. Ти давала мені на алкашку сотку, Ну а я напивався пляшками води. Ти хотіла для мене прикладом стати, Щось зберегти, не в мізках - на папері. Але я заморився з тобою вже грати, І для тебе зачинені в серденько двері. Ти була мені, наче велика дискета, Я ховав у тобі потаємні бажання. Не бувало у вірші без тебе куплету, Але ти, як стаття у дешевій газеті: Інформації - нуль, лиш минулі страждання.
2021-12-03 19:49:51
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
MargF
Гарний слог у вiрша
Відповісти
2021-12-05 19:52:37
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@MargF я радий, що вам сподобалося)
Відповісти
2021-12-05 19:53:04
1
Інші вірші поета
Ви нас не відміняйте... Шаблюка Хайку Постмінімалізм (цикл "СМ")
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1883
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4102