Пам'яті присвячується
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
(18+)
Ти сказала, що мозок - звичайна обгортка. Ти сказала, що будеш зі мною завжди. Ти давала мені на алкашку сотку, Ну а я напивався пляшками води. Ти хотіла для мене прикладом стати, Щось зберегти, не в мізках - на папері. Але я заморився з тобою вже грати, І для тебе зачинені в серденько двері. Ти була мені, наче велика дискета, Я ховав у тобі потаємні бажання. Не бувало у вірші без тебе куплету, Але ти, як стаття у дешевій газеті: Інформації - нуль, лиш минулі страждання.
2021-12-03 19:49:51
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
MargF
Гарний слог у вiрша
Відповісти
2021-12-05 19:52:37
1
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
@MargF я радий, що вам сподобалося)
Відповісти
2021-12-05 19:53:04
1
Інші вірші поета
Дитячий вірш про маленького квадратика, який дуже любив гранатовий сік Як писати з гарним ритмом? (на 200 віршів, юбілей, уху) (С/З)тих ХОККУ
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12333
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4799