Ренесанс Руки (автобіографічний вірш)
(18+)
Нарешті настав той життєвий період Коли ти засинаєш обіймаючи власну шкарпетку Замість м'якої іграшки Тепло та холодно Вранці виходиш на вулицю викидати сміття Бачиш як у окулярах відбивається дим Це ти палаєш Ну й добре Ти сам несеш себе у металобрухт І ще й показуєш при цьому усім типу Дивіться дивіться я неслухняний Я живу за власними правилами Наче велосипед Далі сон після обіду під наглядом міліції Вони стоять біля тебе Немов біля святого Іллі Пожирають очима Немов старі тачанки новий танк Гаразд І це мине А власне Чим людина відрізняється від старої протитанкової міни? Така ж мала і велика одночасно Незграбно лежить собі на землі Розрахована на велику масу але вибухає від найменшого дотику Я себе тепер так і називатиму Людина ПТМ *після теракту молимось* Ввечері усе як зазвичай Вчені нобелівські лауреати залізли у твій будинок через ноутбук Сіли собі на табуретку і такі типу Ну що розповідай Як там твоє ніщо? А я кажу та нормально панове проститути Не йму віри автомобілю А потім ти лягаєш спати У великій упаковці з під серветок Із написом I love you І течеш собі наче лайнер У життя крізь дрімоту
2022-10-30 10:36:26
7
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1338
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2772