Ренесанс Руки (автобіографічний вірш)
(18+)
Нарешті настав той життєвий період Коли ти засинаєш обіймаючи власну шкарпетку Замість м'якої іграшки Тепло та холодно Вранці виходиш на вулицю викидати сміття Бачиш як у окулярах відбивається дим Це ти палаєш Ну й добре Ти сам несеш себе у металобрухт І ще й показуєш при цьому усім типу Дивіться дивіться я неслухняний Я живу за власними правилами Наче велосипед Далі сон після обіду під наглядом міліції Вони стоять біля тебе Немов біля святого Іллі Пожирають очима Немов старі тачанки новий танк Гаразд І це мине А власне Чим людина відрізняється від старої протитанкової міни? Така ж мала і велика одночасно Незграбно лежить собі на землі Розрахована на велику масу але вибухає від найменшого дотику Я себе тепер так і називатиму Людина ПТМ *після теракту молимось* Ввечері усе як зазвичай Вчені нобелівські лауреати залізли у твій будинок через ноутбук Сіли собі на табуретку і такі типу Ну що розповідай Як там твоє ніщо? А я кажу та нормально панове проститути Не йму віри автомобілю А потім ти лягаєш спати У великій упаковці з під серветок Із написом I love you І течеш собі наче лайнер У життя крізь дрімоту
2022-10-30 10:36:26
7
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2508
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1849