Пуста кімната
Цірук Тетяна
Ти помираєш тихо у кімнаті і це не зможе зупинити мати. Просто душа твоя у вир злітає і геть усе з собою забирає. В пустій кімнаті, в одній кімнаті, У ній одній усе на світі взяте: і горе, і печаль, і сльози, що розцвітають наче дикі рози. В душі твоїй плетуться стрімко і колять боляче, так гірко. Вони живуть усередині, не усвідомить це дитині. Любов та ненавись зживуться, тобі у серце тихо впються. І будуть поглинати з сердини таких ненависних, цих душ єдиних...
2020-12-10 16:30:17
2
0
Інші вірші поета
Все проходить... Тишина
Інші поети
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
David Laurent
@ledavdebvs
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617