Що ж робити з нашими людьми?
Що ж робити коли такі є люди. Такі що за копійку можуть вбить. Ну хоча б заради вигоди своєї. Уб'ють і оком не могрнуть. І все-таки не всі люди такі. Є декілька що заради інших. Готові вмерти. Ну і просто захистить свій дім. Це про тих хто на війну пішли. І тих хто душу поклав свою. За нас людей. І за Україну. Слава Україні!!!
2018-12-29 13:16:40
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Андрій Сидорець
Краще було б написать "це про тих, ХТО...", Бо "що" тут звучить наче звернення до предмету
Відповісти
2018-12-29 21:24:27
Подобається
Петро Лесюк
Добре,візьму до уваги
Відповісти
2018-12-30 06:25:28
Подобається
ДІМАСТИЙ УКРАЇНЕЦЬ
У вас досить цікавий стиль написання віршів і він мені дуже сподобався тому не зупинятись а продовжуйте писати у вас це непогано виходить на початку у всіх тряпляються помилки але з часом вони зникають і все стає на свої місця тому головне не падати духом і все буде супер.
Відповісти
2019-02-02 21:59:50
1
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2778
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3196