Пісня без мелодії

Уля

Заспівала пташечка пісеньку сумну, Про свою матусеньку, про свою стару. Залилася піснею, як водою рів, Ой, неслася пісенька з гір аж до полів. П-в Пташко, пташко милая, сизиє крило! Ніде так вже не буде, як з нею було, Ой, лети, співучая, аж за небокрай, Там про мати рідную світу заспівай! Ой, струнка красунечко, голос хай бринить, А струнка берізонька тихо гомонить, Хай заплачуть всі гаї - думка про святе, Лине тихо мамине слово золоте . (Десь в глибині моєї душі все ж таки грає якась протяжна мелодія)

2018-06-20 09:42:45

Інші вірші поета

Мій вороне 2 Тихий шелест вітрил душі Пісня без мелодії

Інші поети

Thuy Phan

@AznSunSakura

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Rose P. Silver

@dragonandfish

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11445

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3248