Залиш

Уля

Я не можу тебе любити, Зрозумій та залиш мене, Моє серце вже не скорити, Воно любить щось інше, живе. Ти повітря холодне ковтаєш, А я казки прагну в житті, Милий мій, ти і сам не знаєш, Що не зможеш створити її. Я жива. Я гаряча, мов душі, Тих людей, що для себе живуть, Ти- холодне зображення в лужі, А такі все лиш тільки псують. Не малюєш малюнків яскравих, І не знаєш веселих пісень, А лиш поглядом темним ти травиш, І обійми даруєш лишень. Я чужа, не близька, чуєш? Зрозумій та залиш мене, А як ні, то нехай всі почують, Що життя не потрібне таке.

2018-05-05 09:40:06

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Уля

@ K L I F S , дякую)

Відповісти

2018-05-05 16:08:20

Мелорі.

Гарний вірш❤️😍

Відповісти

2018-05-06 07:16:08

Уля

@Мелорі. ,неймовірно приємно))

Відповісти

2018-05-06 08:27:46

Інші вірші поета

Пісня без мелодії Тихий шелест вітрил душі Жара. 1

Інші поети

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Джейн Робертс

@Jeyn_Roberts

Red

@R_e_d_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15592

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1496