Залиш
Уля
Я не можу тебе любити, Зрозумій та залиш мене, Моє серце вже не скорити, Воно любить щось інше, живе. Ти повітря холодне ковтаєш, А я казки прагну в житті, Милий мій, ти і сам не знаєш, Що не зможеш створити її. Я жива. Я гаряча, мов душі, Тих людей, що для себе живуть, Ти- холодне зображення в лужі, А такі все лиш тільки псують. Не малюєш малюнків яскравих, І не знаєш веселих пісень, А лиш поглядом темним ти травиш, І обійми даруєш лишень. Я чужа, не близька, чуєш? Зрозумій та залиш мене, А як ні, то нехай всі почують, Що життя не потрібне таке.
2018-05-05 09:40:06
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Уля
@ K L I F S , дякую)
Відповісти
2018-05-05 16:08:20
1
Мелорі.
Гарний вірш❤️😍
Відповісти
2018-05-06 07:16:08
1
Уля
@Мелорі. ,неймовірно приємно))
Відповісти
2018-05-06 08:27:46
1
Інші вірші поета
Дочекайся... Тихий шелест вітрил душі Пісня без мелодії 2
Інші поети
Moi
@Moi_2000
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
Без вагань
МОРГАН РЕЙ
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8600
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093