Моя надія

Монітор, рука, олівець - Моє каяття... Тиша, без світла, самотність - Тут, щастя є... Зачинені двері, в навушниках пісня - То йде боротьба... Частинка серця, розбита душа - Погане чи хороше помира? Десь там, за закритим вікном, - Люди себе тваринами "велича" А тут знов - Непізнана, невідома душа... 20-ть ролів та пляшка вина - Сама, а хочеться чуда і трішки вина... Вперше крутиться голова - А розум дразниться: "Не зречешся мене, ха-ха"... Тверезість гадала, а паморочення пише - Таке все мóє життя... Годину тому мрійливість гуляла, тепер же лунає далеко сльоза - Що ж, мóє останнє буття... Щось пишу, сама того не розумію - Знову душа відлунням луна... Дрібнички щастя, смішні велички проблем - Моє повчання...поміж щілинки вікон порина... Чужі думи, хіба вони людям-нелюдям потрібні? Та може, засекречені підказки вони відгада... В малюнках - щирі очі, у відео - історії подібні... А тут - завуальовані слова... Турки, росіяни, американці чи ми, українці, - Хіба є тут різниця, га? Бо більше нема - ОТОГО А я все ж вірю, молюсь і надіюсь... Може, може, а може, все ж є??? ---- Оте... Справді людське

2020-10-13 21:01:38

Інші вірші поета

Як тяжко іноді людиною стати То все мої чортики. Душевний друг і вірний слуга, а можливо, трішечки більше Твоя закрито-відкрита душа

Інші поети

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

sunrise

@sunris

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Ledi_Asija

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3656

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

1850