Моя надія

Монітор, рука, олівець - Моє каяття... Тиша, без світла, самотність - Тут, щастя є... Зачинені двері, в навушниках пісня - То йде боротьба... Частинка серця, розбита душа - Погане чи хороше помира? Десь там, за закритим вікном, - Люди себе тваринами "велича" А тут знов - Непізнана, невідома душа... 20-ть ролів та пляшка вина - Сама, а хочеться чуда і трішки вина... Вперше крутиться голова - А розум дразниться: "Не зречешся мене, ха-ха"... Тверезість гадала, а паморочення пише - Таке все мóє життя... Годину тому мрійливість гуляла, тепер же лунає далеко сльоза - Що ж, мóє останнє буття... Щось пишу, сама того не розумію - Знову душа відлунням луна... Дрібнички щастя, смішні велички проблем - Моє повчання...поміж щілинки вікон порина... Чужі думи, хіба вони людям-нелюдям потрібні? Та може, засекречені підказки вони відгада... В малюнках - щирі очі, у відео - історії подібні... А тут - завуальовані слова... Турки, росіяни, американці чи ми, українці, - Хіба є тут різниця, га? Бо більше нема - ОТОГО А я все ж вірю, молюсь і надіюсь... Може, може, а може, все ж є??? ---- Оте... Справді людське

2020-10-13 21:01:38

Інші вірші поета

Як тяжко іноді людиною стати Твоя закрито-відкрита душа То все мої чортики. Душевний друг і вірний слуга, а можливо, трішечки більше

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Lolee

@Lolee

Аня Мінова

@anya_minova

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12188

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5655