Моя надія

Монітор, рука, олівець - Моє каяття... Тиша, без світла, самотність - Тут, щастя є... Зачинені двері, в навушниках пісня - То йде боротьба... Частинка серця, розбита душа - Погане чи хороше помира? Десь там, за закритим вікном, - Люди себе тваринами "велича" А тут знов - Непізнана, невідома душа... 20-ть ролів та пляшка вина - Сама, а хочеться чуда і трішки вина... Вперше крутиться голова - А розум дразниться: "Не зречешся мене, ха-ха"... Тверезість гадала, а паморочення пише - Таке все мóє життя... Годину тому мрійливість гуляла, тепер же лунає далеко сльоза - Що ж, мóє останнє буття... Щось пишу, сама того не розумію - Знову душа відлунням луна... Дрібнички щастя, смішні велички проблем - Моє повчання...поміж щілинки вікон порина... Чужі думи, хіба вони людям-нелюдям потрібні? Та може, засекречені підказки вони відгада... В малюнках - щирі очі, у відео - історії подібні... А тут - завуальовані слова... Турки, росіяни, американці чи ми, українці, - Хіба є тут різниця, га? Бо більше нема - ОТОГО А я все ж вірю, молюсь і надіюсь... Може, може, а може, все ж є??? ---- Оте... Справді людське

2020-10-13 21:01:38

Інші вірші поета

Душевний друг і вірний слуга, а можливо, трішечки більше Твоя закрито-відкрита душа Як тяжко іноді людиною стати То все мої чортики.

Інші поети

never_wasss

@never_wasss

Gamila

@mariam_wael_2evw

Илияна Крумова

@iliyana_krumova

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2334

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13215