Як тяжко іноді людиною стати
Як тяжко іноді стримати сльози, Що тихо кричать в темноті. Все ж тяжко іноді стримати сльози, Коли на серці засів камінчик. Як тяжко іноді жити, Ковтаючи проблеми смішні. Як тяжко іноді розуміти, Угледівши отой щастя промінчик. Як тяжко іноді мовчати, Аби не ранити більше. Споріднену душу б відшукати... Бажано, не тільки одну... чужу. Як іноді тяжко, проте ж хочеться кричати... Страшно, ще зробиться гірше. А якщо ж закричати, То одразу всім розказати – на чистоту. Тяжко іноді й любити, Так, щоб лози життєві не тиснули душу, Щоб просто по світу летіти, Не маючи справжніх крил. А як іноді тяжко кохати. Без буденного проклятого "мушу". Ще тяжче іноді прийняти. Без нарікань, те, що сховалося під оману-пил. Частенько буває, хочеться ці маски скидати, Та одягати знову буття вимагає. А хочеться тільки собою бути: Не тут, у куточку, – всюди. І оце слово "боліти" навіки б забути. Побачити, що сонце над нами і досі сяє. Лишень просту істину узріти: Життя – надто просто, не треба смішити. *** Обійнявши руками вітер, побігти; Торкнутися найменшої щирості... радіти; Відчути різнобарв'я емоцій – у життєву вічність поринути; Без біологічного "треба" у груди повітря набрати; І тихо, поволі, закривши очі, його випускати; Минулі мрії згадати, всі таланти розкрити; Таємниці і є таємниці, та свою справжню усмішку треба відкрити; Крапельку доброти людям подарувати... і все відпустити; У 21-у столітті не існувати; А жити, просто жити... *** На своє сердечне не зважати виття, І накінець, забуте відчути серця биття. Усю цю казку безумовно прийняти... Але як все ж таки тяжко іноді людиною стати!
2020-10-13 20:04:12
2
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9660
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1967