Твоя закрито-відкрита душа
А що то таке: закрита душа? Мало хто відповість на це закляте мо́є виття. Думаєте, це – не така вже й ноша́? Ох, добре, що ви не знаєте цього буття. Знають мене, що не знають, Я ж тільки хустинку нову чи стару одягла. За добру, тиху й сором'язливу мають, Можливо, напевно, така. Дружать зі мною, так, друзі, А я лише верхню одежинку потрохи знімаю. Бачте, вже знають моє солодке смузі, Ну а я гіркі відходи на серці складаю. Повчають мене, повчають не навчені, Я ж бо жорстока, егоїст і мала, Ми – чогось люди зречені, Про себе знаю й сама. Відчувають мене, є й такі. Про справедливість і психологію хтось явну торочить. Що ж, як що ви ДОВГО одні, у біді, І нащо їм голову морочить? Та це так – просто я...чи не я, Яка ж насправді в мене душа? "Усі знають, тільки не я" То яка ж у мене ношà? Повсюди проблеми, будення, метушня... Не оминуло воно і мене. Гуляють зі мною протягом ночі і дня. Не думаю, що колись промине. Сказати? Не розкажу нікому. Але... Хочеться поставити в реченні кому... Вірю, усе ще прийде... Знаю, глибоко в серці є у мені: Доброта, віра, турбота і... Щось ще можна розгледіти в тишині. Головне: відшукати оте багатогранне "і". Можливо, і знаю я себе. Та через те, що підлаштовуюсь, для кожного різною є, Не можу цілком зрозуміти... Своє. Розуміючі люди, як вас відшукати, де ви є?
13.10.2020
2
0
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1541
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3845