Душевний друг і вірний слуга, а можливо, трішечки більше

Вона - троянда самотня з шипами, Він - поки що просто ніхто. Знову ніч... І знову рана кровоточить сльозами, На ранок же не відзеркалює скло. Жорстокою й пустою ззовні стала вона - Такі вже реалії долі. Остання частинка душі догора. А людських нерозумних слів для неї вже доволі... І заглянути всередину - вколишся сильно, Тепер не підпустить ніколи. Надто вже багато пішло, Залишивши кожний проколи... Підозру, образу, а може, ненависть... Здавалося б, породили чутки. Ворожа буря майже здійнялась, Та по дорозі зустрілись серцеві скачки. Його - власне, неприручене, серце, Ніхто й ніколи цього б не зумів. Її - владні, горді, лякаючі, очі, ... А він все зрозумів... Хвилина мовчання, Секунда погляду в душу, З диким серцем змагання, Між кохаю та проклятим мушу... Не торкаючись просто відчув, Ту далеко заховану серцевину. З відстані в глибочінь зазирнув, Побачивши справжню над серцем лавину. *** Він рятує її, вона так само його, Нарешті злилися дві долі в одно.

2020-10-13 21:13:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Green Cherry

Гарний вірш 👍

Відповісти

2020-12-06 17:45:42

Інші вірші поета

Твоя закрито-відкрита душа То все мої чортики. Моя надія Як тяжко іноді людиною стати

Інші поети

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Martha Flower

@martha_23

Ruslan

@unhappy_anonym

Схожі вірші

Всі

Неловкость в улыбке рассвета

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...

2650

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1292