Хочу додому
Василь Баша
Хочу скоріше прокинутись завтра, Коли весь поспіх розтане у тиші Коли єдина тривога - це Кафка, А небо знов стане ще трішечки вище. Хочу забути про зле учорашнє, Стопи колоти гіллям ріднолісся. Хочу відчути від вітру мурашки, Що сповиває домашнє узбіччя. Хочу, та й годі. Аж щелепи зводить. Очі шукають малюнки примарні. Більше ніколи не буде вже досить В кількості вигуків: " Вдома ж як гарно!"
2022-09-28 09:22:07
15
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
Василь Баша
@Vivian Rose дякую 💖
Відповісти
2022-11-03 18:36:40
Подобається
Nadine Tikhonovitch
Із 24 лютого до травня не була вдома, із цього терміну — місяць провела за кордоном, і найбільше у світі мені хотілося прокинутися у мирному "завтра", щоби повернутися додому. Я була готова бути витримати що завгодно, аби знову переступити рідний поріг. Сьогодні мені також хочеться прокинутися в "завтра", проте тут воно може і не настати. Я це розумію і живу сьогодні, бо в "завтра" віри майже не залишилося... Дякую за вірш. #чв
Відповісти
2022-11-04 02:02:55
1
Василь Баша
@Nadine Tikhonovitch дякую, я розумію ❤️❤️❤️
Відповісти
2022-11-04 07:12:11
Подобається
Інші вірші поета
Спалені долі Якби... Фільм Вибір
Інші поети
rocio
@rocio
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4016
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3316