Воля
Я на волі, а ти шо?  В жадобі ковтаєш слину, Клянеш цю лихую годину І серце покинула тиша. У заздрості присмак полину. Та цукром посипані днини. Де щастя пропало. Та й годі. Довбешка на клятій колоді. Чекає на вирок свій злодій. Мені ж залишилися зорі, І сонячні ігри надворі.  І тихе те щастя в коморі.  І зорі. В очах у коханої море. Ні, гори.  Далекі, гірські полонини Затишшя міцної родини. У сильної волі людини Завжди залишається вибір Між тим, що дають, і, що буде. І поруч які будуть люди. Та чим будуть дихати груди. Живий чи в середині звір?  А ти шо? Чи серце не виїла тиша, Все глибша і більша, і більша, Майбутніх твоїх поколінь? Лежиш на ліжку із скринь. Мертвісінький зовсім. Амінь.
2022-09-29 16:51:02
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Владислава Тріус
Сильно. Влучно. Цими образами та символами все описано настільки послідовно, логічно та витримано... наче видно Ваш світ Мирного неба та швидшої перемоги усім нам!
Відповісти
2022-10-17 19:54:15
1
Василь Баша
@Владислава Тріус сердечно дякую Вам за відгук. Мирного неба і Вам і Божого благословення 🕊️
Відповісти
2022-10-17 19:56:30
1
Василь Баша
дякую за відгук)
Відповісти
2022-10-18 16:19:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3245
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2743