Біла сукня
Вер Веріґо
Біла сукня мереживом ткана, Погляд радості, щастя зоря. Я ошатно у спогади вбрана, Відлітає надія моя. Все пройшло, хоч нічого не сталось, Ні початку і певна кінця. Я б із ним все життя зустрічалась, Щоб не сталось такого буття. Біла сукня перлинами вкрита, Якось страшно дивитись вперед, І душа моя, ніби роздіта, Відтепер я навічно поет! Почуття порожніють, зникають, Я хотіла б, та це лише фальш, Бідне серце моє стискають - Мендельсона наспівують марш... Я чекатиму вічно і вірно, І радітиму всьому в житті, І нехай на душі зараз дивно, Це образа і заздрість прості. Біла сукня мереживом ткана, Подих серпня їм щастя несе. Я в любов і у спогади вбрана, Мені більше не треба - це все...
2019-08-18 11:02:25
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ольга
Дуже чуттєвий, проникливий вірш👏👏👏
Відповісти
2019-10-21 19:03:05
Подобається
Вер Веріґо
@Ольга Дякую😊
Відповісти
2019-10-21 19:03:36
Подобається
Інші вірші поета
Твої гріхи закрили мені очі Верба Пограємо в гру Монстр
Інші поети
Nana
@mingi
Vikto
@_vikto
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1976
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5246