Біла сукня
Вер Веріґо
Біла сукня мереживом ткана, Погляд радості, щастя зоря. Я ошатно у спогади вбрана, Відлітає надія моя. Все пройшло, хоч нічого не сталось, Ні початку і певна кінця. Я б із ним все життя зустрічалась, Щоб не сталось такого буття. Біла сукня перлинами вкрита, Якось страшно дивитись вперед, І душа моя, ніби роздіта, Відтепер я навічно поет! Почуття порожніють, зникають, Я хотіла б, та це лише фальш, Бідне серце моє стискають - Мендельсона наспівують марш... Я чекатиму вічно і вірно, І радітиму всьому в житті, І нехай на душі зараз дивно, Це образа і заздрість прості. Біла сукня мереживом ткана, Подих серпня їм щастя несе. Я в любов і у спогади вбрана, Мені більше не треба - це все...
2019-08-18 11:02:25
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ольга
Дуже чуттєвий, проникливий вірш👏👏👏
Відповісти
2019-10-21 19:03:05
Подобається
Вер Веріґо
@Ольга Дякую😊
Відповісти
2019-10-21 19:03:36
Подобається
Інші вірші поета
Рани заживають Історія людства Мама Таємна повість у пітьмі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4729
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2496