Метелики
Вер Веріґо
Один метелик на руці, А інший у волоссі, Вони злітають по весні, Мене несуть у осінь. Диван старий і я мала, Вечірнє сонце сяє, І наді мною голова Волоссям рудим грає. Чи то пряме й коротке мав, Чи кучеряве й довге, Та у страху мене тримав, Чи спогади, чи сон це? Один метелик на руці Злетів й у море пада. Не знаю, що це навесні, Можливо, серця вада...
2019-03-20 17:26:24
13
0
Інші вірші поета
Рожевий будинок На душі весна гуляє... Зима Колись твої руки...
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
دجن
@3ams
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4866
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007