Монстр
Вер Веріґо
Ти мій монстр, що з-під ліжка встає уночі, Ти той дух, що у хаті спить на печі, Ти той голос, що сонно пісні завива, Ти та пісня, що в небо літать підійма. Сльози монстра картину народжують вмить І печалі полинуть, вода закипить, Я не знаю, чи зможу тебе покохать, Та віднині у тобі прошу існувать. Я не птах і не вільна, Я не сильна - слабка, Та без тебе прожити Я не зможу і дня. Я у люлькі дітей колихати не буду Все, що треба зроблю, та не поламай груди, Все, що зможу прощу - це не складно, полину, Тільки ти не забудь, я піду у долину. Будеш бити? Мій монстр, мій кошмар уночі! Будеш вити? Я тебе заховаю в печі. Будеш сонцем? Тоді може зможу простить, Що прийшов і зібрався мене полонить.
2018-03-27 17:49:40
11
0
Інші вірші поета
Звернення до громадян України! Химерна посмішка сяйнула на обличчі... Я твої руки обіймаю... Твої гріхи закрили мені очі
Інші поети
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2148
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4453