Монстр
Вер Веріґо
Ти мій монстр, що з-під ліжка встає уночі, Ти той дух, що у хаті спить на печі, Ти той голос, що сонно пісні завива, Ти та пісня, що в небо літать підійма. Сльози монстра картину народжують вмить І печалі полинуть, вода закипить, Я не знаю, чи зможу тебе покохать, Та віднині у тобі прошу існувать. Я не птах і не вільна, Я не сильна - слабка, Та без тебе прожити Я не зможу і дня. Я у люлькі дітей колихати не буду Все, що треба зроблю, та не поламай груди, Все, що зможу прощу - це не складно, полину, Тільки ти не забудь, я піду у долину. Будеш бити? Мій монстр, мій кошмар уночі! Будеш вити? Я тебе заховаю в печі. Будеш сонцем? Тоді може зможу простить, Що прийшов і зібрався мене полонить.
2018-03-27 17:49:40
11
0
Інші вірші поета
Пограємо в гру Біла сукня У квітах Відчуваєш?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2139
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
52
9
1917