Монстр
Ти мій монстр, що з-під ліжка встає уночі, Ти той дух, що у хаті спить на печі, Ти той голос, що сонно пісні завива, Ти та пісня, що в небо літать підійма. Сльози монстра картину народжують вмить І печалі полинуть, вода закипить, Я не знаю, чи зможу тебе покохать, Та віднині у тобі прошу існувать. Я не птах і не вільна, Я не сильна - слабка, Та без тебе прожити Я не зможу і дня. Я у люлькі дітей колихати не буду Все, що треба зроблю, та не поламай груди, Все, що зможу прощу - це не складно, полину, Тільки ти не забудь, я піду у долину. Будеш бити? Мій монстр, мій кошмар уночі! Будеш вити? Я тебе заховаю в печі. Будеш сонцем? Тоді може зможу простить, Що прийшов і зібрався мене полонить.
2018-03-27 17:49:40
11
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1956
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1450