Вовк
Темно, холодно, самотньо, Бридко на душі в пітьмі, Кличу я додому Вовка, Щоб приспалося мені. Зорі в небі грають пісню, Обіймає Вовк мене, Колискову співа пізню, Думаю, що сон прийде. Ось я вже в долині мрії, Там пташки і сонце є, Обминають люди злії, На них Вовк водою льє. Ранок. Сонце в небі сходить, А від Вовка слід пропав. Пам'ятаю, був він поряд, Та вже ясний день настав.
2018-02-27 19:21:24
13
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3162
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2390