Вовк
Темно, холодно, самотньо, Бридко на душі в пітьмі, Кличу я додому Вовка, Щоб приспалося мені. Зорі в небі грають пісню, Обіймає Вовк мене, Колискову співа пізню, Думаю, що сон прийде. Ось я вже в долині мрії, Там пташки і сонце є, Обминають люди злії, На них Вовк водою льє. Ранок. Сонце в небі сходить, А від Вовка слід пропав. Пам'ятаю, був він поряд, Та вже ясний день настав.
2018-02-27 19:21:24
13
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1815