Жовтий клен
Вер Веріґо
Жовтий клен стоїть над річкой, Пам'ятає він усе, Як горіла в полі свічка, Знає мудрий все про все. Люди поряд все співали - Це було дуже давно, Потім він стояв незнаний, Бо не вирував ніхто. Війни бачив, сльози й біль, Кров на листях, білий дим. Клен стояв і все бажав, Бачить всесвіт, шум і гам.
2018-02-23 14:48:50
10
0
Інші вірші поета
Монстр Тону Світ Біла сукня
Інші поети
anyhachik
@anyhachik
-Rayures
@Catalina_P
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2132
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2692