Жовтий клен
Вер Веріґо
Жовтий клен стоїть над річкой, Пам'ятає він усе, Як горіла в полі свічка, Знає мудрий все про все. Люди поряд все співали - Це було дуже давно, Потім він стояв незнаний, Бо не вирував ніхто. Війни бачив, сльози й біль, Кров на листях, білий дим. Клен стояв і все бажав, Бачить всесвіт, шум і гам.
2018-02-23 14:48:50
10
0
Інші вірші поета
Дівчина Таємна повість у пітьмі Історія людства 13 років
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1052
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1324