Корабель

Вікторія Яковчук

Тихіше, сонце, не злись, Ми ж немов деревця: Стовбурами, корінням сплелись І разом до самого кінця. Тихіше, сонце, не кричи, Уже немов батут ті граблі. Ліпше мене міцніш обійми, Бо лиш так втримається наш кораблик. Тягнуть на дно трюми, забиті обіцянками, Які колись може й стануть дійсністю, А поки замість рому брехня ллється склянками Я в тиші твоєю звучатиму совістю. Тонути - зле, море наповнене перцем; Море самотності, прикрашене підлістю. Хоч чимало піратів викрадали моє серце Ти серед них відрізняєшся вірністю. Та і я ніби не просто бранка... Як часто полонені сидять біля штурвала? На твою забаганку і кухарка, і коханка, За тебе з радістю і душу віддала б. Не тони. Втонулий капітан не ввійде до повісті. Молю: дай вірний курс нашому кораблю. Я і далі звучатиму нотами твоєї совісті. На морі. На суші. Завжди люблю

2021-09-15 07:52:04

Інші вірші поета

Піти в кіно Псих Замало мрійників паскудно хворіти самотнім

Інші поети

Рома Райн

@raynrom

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Мар'яна Марчик

@maryana_marchik

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15631

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5354