Корабель
Вікторія Яковчук
Тихіше, сонце, не злись, Ми ж немов деревця: Стовбурами, корінням сплелись І разом до самого кінця. Тихіше, сонце, не кричи, Уже немов батут ті граблі. Ліпше мене міцніш обійми, Бо лиш так втримається наш кораблик. Тягнуть на дно трюми, забиті обіцянками, Які колись може й стануть дійсністю, А поки замість рому брехня ллється склянками Я в тиші твоєю звучатиму совістю. Тонути - зле, море наповнене перцем; Море самотності, прикрашене підлістю. Хоч чимало піратів викрадали моє серце Ти серед них відрізняєшся вірністю. Та і я ніби не просто бранка... Як часто полонені сидять біля штурвала? На твою забаганку і кухарка, і коханка, За тебе з радістю і душу віддала б. Не тони. Втонулий капітан не ввійде до повісті. Молю: дай вірний курс нашому кораблю. Я і далі звучатиму нотами твоєї совісті. На морі. На суші. Завжди люблю
2021-09-15 07:52:04
5
0
Інші вірші поета
Сьома секунда Заставка екрану Місто Ви плювали на мене з високої вежі...
Інші поети
Elana
@Elana
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1723