Корабель
Тихіше, сонце, не злись,
Ми ж немов деревця:
Стовбурами, корінням сплелись
І разом до самого кінця.
Тихіше, сонце, не кричи,
Уже немов батут ті граблі.
Ліпше мене міцніш обійми,
Бо лиш так втримається наш кораблик.
Тягнуть на дно трюми, забиті обіцянками,
Які колись може й стануть дійсністю,
А поки замість рому брехня ллється склянками
Я в тиші твоєю звучатиму совістю.
Тонути - зле, море наповнене перцем;
Море самотності, прикрашене підлістю.
Хоч чимало піратів викрадали моє серце
Ти серед них відрізняєшся вірністю.
Та і я ніби не просто бранка...
Як часто полонені сидять біля штурвала?
На твою забаганку і кухарка, і коханка,
За тебе з радістю і душу віддала б.
Не тони. Втонулий капітан не ввійде до повісті.
Молю: дай вірний курс нашому кораблю.
Я і далі звучатиму нотами твоєї совісті.
На морі. На суші. Завжди люблю
2021-09-15 07:52:04
5
0