Ніхто не віда, що у неї на душі
Вікторія Яковчук
Кожен думає, що знає Те, що хоче саме вона, Те, в що вірить і чого бажає, Через що на серці пустота... Ніхто не віда, що у неї на душі: Чи сум, чи радість шляхом її плине; Та, що складає рими у вірші, Щоб стирати пам'ять по краплині... Ніхто не віда... Знову печаль та горе Залишаться замкненими в серці, І знову життя її кидає в море, Де вода пекучіша від перцю... Ніхто не віда... Коли у морі проблем Вона спокійно проти течії пливе, Коли вирішує купу важких дилем- Все довкола злиться і реве... Ніхто не віда... Посмішкою знов Усе болюче швидко замаскує, Забудеться...Бо ранок, що прийшов, Усі проблеми вміло залікує... Ніхто не віда... На лиці тепер Знову маска, що ховає сум... Знову, викладаючи сльози на папер, Знаходиться у полоні хворих дум...
2020-07-30 21:57:39
2
0
Інші вірші поета
Не забирай мене в тих... Заставка екрану Недоліки Поет
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11348
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1932