Ви плювали на мене з високої вежі...
Вікторія Яковчук
Ви плювали на мене з високої вежі, Коли були найбільш необхідні. Поки моє життя палало в пожежі, Ви доводили, що не менш бідні. Ви витирали об мене свої ноги, Одягнені в колючі підошви, І ті, від кого чекала допомоги, Топтали мою душу найдовше. Але життя віддає бумерангом, Бо так чи інакше, все має межі. І тепер, коли Ви перед зашморгом, Уже я стою на горі високої вежі.
2018-10-27 05:48:20
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вікторія Прохоренко
Ов
Відповісти
2020-05-29 20:47:00
Подобається
Вікторія Прохоренко
Суворо в кінці
Відповісти
2020-05-29 20:47:12
Подобається
Інші вірші поета
Псих Поки за вікном осінь Не можна кохати за щось Батьки виховували нас інакше
Інші поети
Lady_with_Cat
@Lady_with_Cat
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4412
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4047