Насилля

Вікторія Яковчук

(18+)
Насилля... Якщо вже повівся хтось як тварина, І навіть над тілом твоїм забажав влади, Байдуже - достатньо доросла чи все ще дитина - Сама навряд чи зможеш добитися правди. Коли надто бажатиме порушити твій простір - Мовчи. Покірно лягай в його постіль. Поскаржишся - отримаєш соціальний розстріл: Тонни бруду, недовіри й власної злості. "Замалюй синці на тілі, Змий розтертий макіяж І витри сльози, бо на ділі Вони не допоможуть ніяк. Рукавами закрий на зап'ястях слід. Вийди і посміхнись, тут же гості! І байдуже, що той сивий дід Щойно заламував тобі кості. Байдуже на роздерту блузку. Сама винна. Чому вбралась отак?! Брехуха! Може причепити тебе на мотузку І тримати під наглядом, як скажених собак? Не подобається перспектива? Тоді мовчи. Подумаєш, торкнувся трохи! Сама спровокувала. Життя ще навчить До виходу з вікна рахувати кроки." Єдина радість, залишена суспільством - Поплакати в подушку, коли душа напівмертва, Бо чомусь, серед усього цього дійства, У них завжди винною виходить жертва.

2021-03-23 03:15:58

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11763

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2275