Настане час
Наказ вбивати лунає там, у кремлі,
На виконання тим, хто має вітер в голові.
Знайте: настане час і дощ омиє наші землі,
Проте ваші руки залишаться в крові.
Настане час - ми відбудуємо міста,
І стихне біль, що душу рве ночами.
А ваша доля - нести провин хреста,
Зачинені від світу сімома замками.
Настане час - тут линутиме дитячий сміх,
І сусід з сусідом перекинуться жартом.
Москву ж накриє криваво-чорний сніг
І стане питання: чи було воно того варто?
Чи вартий страх перед наказом
Аби до рук узяти зброю
І вбивати, жалкуючи щоразу,
Мирних, що не здавалися без бою?
Настане час. Весна розквітне маком.
Сіятимемо жито. Заговоримо на мові.
Зшиємо країну стібочок за стібком, мов прапор,
Доки ваша відчищатиметься від крові.
Настане час: прийде розплата від сиріт,
Що через вас лишились без батьківської любові.
Ви власноруч стягнули на своїй шиї дріт,
Проростивши в нас зерна єдності і волі.
Настане час: ми відновимо руїни,
Мов фенікси з попелу - знов і знов.
Але ніколи не забудемо ран країни,
І того, що на руках росії українська кров.
2022-10-14 19:42:42
9
0