Настане час

Вікторія Яковчук

Наказ вбивати лунає там, у кремлі, На виконання тим, хто має вітер в голові. Знайте: настане час і дощ омиє наші землі, Проте ваші руки залишаться в крові. Настане час - ми відбудуємо міста, І стихне біль, що душу рве ночами. А ваша доля - нести провин хреста, Зачинені від світу сімома замками. Настане час - тут линутиме дитячий сміх, І сусід з сусідом перекинуться жартом. Москву ж накриє криваво-чорний сніг І стане питання: чи було воно того варто? Чи вартий страх перед наказом Аби до рук узяти зброю І вбивати, жалкуючи щоразу, Мирних, що не здавалися без бою? Настане час. Весна розквітне маком. Сіятимемо жито. Заговоримо на мові. Зшиємо країну стібочок за стібком, мов прапор, Доки ваша відчищатиметься від крові. Настане час: прийде розплата від сиріт, Що через вас лишились без батьківської любові. Ви власноруч стягнули на своїй шиї дріт, Проростивши в нас зерна єдності і волі. Настане час: ми відновимо руїни, Мов фенікси з попелу - знов і знов. Але ніколи не забудемо ран країни, І того, що на руках росії українська кров.

2022-10-14 19:42:42

9

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16622

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1728