паскудно хворіти самотнім

Вікторія Яковчук

паскудно коли кохання не пише і перші обов'язки в житті безтурботнім але ще більше паскудно хворіти самотнім холодні руки але лоб гарячий стали гучнішими звуки знову самотність, знову невдача брязькіт ложки віддає прямо в скроні і тільки книжки у твоїй кімнаті, у твоїй долоні і той червоний светр давно перестав гріти байдуже що покаже термометр коли однаково нíкому підвезти ліки

2020-12-28 15:12:18

Інші вірші поета

Місто Корабель До біса гаманці Нехай хоч слова належать мені

Інші поети

Moi

@Moi_2000

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Anastasiia S

@Desperate_feme

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4762

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2386