Правда

Вікторія

Її ти зустрів… Вона знов щаслива, Когось вона тепло цілунком стріча А ти як з проказою людством побитий, Жадаєш її, як поет визнання. Та ти все ж згадай… Як тягнула ті руки, Благаючи знову не розбити її І дати тобі ту любов непотрібну Вона мала надію на місце в тобі... І знову ти зник, злякався ти знову, Ти знову тікаєш подалі у тінь Аби не бачити правди своєї, Не бачити, стала щаслива вона. Вона все ж пізна…тебе і твій страх Та має вже білії крила вона, Їй не болять колишні ті шрами, Коли ти відрізав її від життя.

2022-11-18 17:26:24

6

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Вікторія

@Вікторія Тодавчич дякую, дуже приємно чути це🤎

Відповісти

2022-11-18 17:28:01

1

Н Ф

Хвилююче

Відповісти

2022-11-18 21:08:06

1

Вікторія

@Н Ф рада що вам сподобалось 😁

Відповісти

2022-11-18 21:09:12

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1302

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1644