3π + 3я
частина мене залишена на асфальті
продубльована вирієм воронів
серед граційних пазурів смерті
чигає все ж
яку вхопити сторону
булькаю у повітря
гладким камінням
воно у гортані зашите з дитинства
тому, мабуть, важко було говорити
багато речей прийдешніх не сталось
вигодуваних чужими очікуваннями
|збилася зі стежки?|
світ наповнений сльозами тиші
ті огидливо стогнуть
переставши цідити отруту
я сталася (не)живою
молекулярно розкладаюсь/складаюсь
і на гребені не встояти:
— треба брати вершину вище.
— гудять ворони.
пнуся зі шкірки, котру розривають ідеї
багато життів вміщують
під собою,
зостаючись закритими в домі
йду — забуваюся
закриваю аспекти
переставши страждати
не вбачаю в собі сторонні
знімки кривої
я |не| витесана
ні їхніми руками
ні їхніми спогадами
моє тіло деформоване
на зап'ястках ношу мозолі
від чужих доторків
зайва. неправильна. дивна.
не мала позиції
зате носила задосить гордості
впала/не впала з вікна
коливалася від здогадів
за нитки хапалася безпорадною
впертістю
виливаючи довкола брудну злість
я собі змогла
•пробачити
•полюбити
•прийняти
і хай світ захлинеться
чорною заздрістю
бо зупинилася
і с н у в а т и.
p.s. автор теми Ілля Срібний.
2023-04-05 22:01:31
2
0