ПОВЕРНИ доДОМУ
(18+)
я загубилася посеред трав, тої високої розлуки малою кричала що є сил, ніхто не чув, ніхто не йшов, а потім прийшов вітер і скосив наскрізно звуки. оглохла, стала мовчазна, переплітаю тепер кров, і та змінилася, заграла новим барв'ям у барі¹, тепер просилися вже самі трави мене привить, в'язалися зашморгом на в'язах² багнопелени і... не було чим крить. чим дужче опиралася, то більше їх прилипало, під шкіру струп'ям³ заповзало і залишалося там, мучачи кожен нерв своїм рухом, будуючи новий штам⁴ паразитів громіздких, так, що не хватало лих. так і жила, коли колола сосна, ховала зір, бо то не є звір і йшла наперекір своїй самотності, щоб впевнитися, що не зникла. із людьми ж воно простіше, притерся і ніби свій тільки от думка «тішить»: «приміряй лиця, але обабіч стій.» вдавати гарно, мабуть, заодно і брехати — можна, можна тебе, сите дитя, колихати? — можна. я вб'ю тебе, си чує мене? сич чує, та через ніздрі свист дуне і нагадає про колиску-смерть, і погляд карочорних очей впер, і циганка проходить, кашлюка, хусткою "цвітастою" поколиха: «забула, — каже. — коріння, падлюка і страху-совісті вже не зна!» і спочило курище⁵ уповні розгорнутих дум, я йшла вогнем стомлених вулиць як той пастух все шукав білих овець, яких розгубив у полі, яких і забрати назад додому забув. де мій дім? де моя вічна стома? де похилена груднина із соми? моїм верховіттям була природа і той галас прийшов, відновилися звуки-стуки-грюки, зібралася любов навколо мене, охопила стан, пустила нашкірки струм — природа повернула до первородних колінних струн. © Мелica бар¹ — позасистемна одиниця виміру атмосферного тиску, яка приблизно дорівнює одній фiзичнiй атмосферi. в'язи² — тильна частина шиï, шийні хребці струп'я³ — шкiрка, яка вкриває поверхню або краï рани, що загоюється. штам⁴ — у мікробіології чиста культура мікроорганізмів, виділення з середовища, яку використовують для виготовлення вакцин і сироваток. курище⁵ — прозорі випари, рух який ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь. #поезія_поза_правилами а тутечки декламація: https://t.me/kaposnitsa/4
2021-07-21 09:07:19
7
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1440
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1600