Хмари (переклад з російської вірша «Тучи» М.Ю.Лєрмонтова)
Виталий Гречка
Хмарки небесні, довічні скитальці! Степом лазурним, перлин ланцюжком Мчитеся, до мене подібні, вигнанці, З милого краю на південь гуртом. Хто ж вас жене: чи примхою долі? Чи заздрість таємна? Чи люта злоба? Чи злочин тяжіє, загрожує волі? Чи друзів обмови отруйні слова? Ні, вам наскучили ниви безплідні… Пристрасті, муки – вам то дарма; Завжди холодні ви, завжди ви вільні, Без батьківщини й вигнання нема.
2021-11-24 13:08:42
2
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
dmmhoma
Вот переводы Лермонтова надо бы в отдельную книжицу))) больно хороши Ну посудите сами из 120 с лишним стихов сложно их отыскать) А ведь работу уже вторую вижу
Відповісти
2021-12-30 11:47:47
1
Виталий Гречка
@dmmhoma Лермантова с десяток есть у меня, осталось ерунда - 110 ))) Я своих пока чуть больше написал, эгоизм) Да и с производством книг не знаком, времени на все куча надо, а его как обычно...
Відповісти
2021-12-30 11:53:10
Подобається
dmmhoma
Дело Ваше))) но художественный перевод всегда серьезный труд))) и Вам удалось сохранить очарование и смысл))))
Відповісти
2021-12-30 13:09:53
1
Інші вірші поета
Я вас кохав…(переклад з російської «Я вас любил…» О.С.Пушкіна) Краплини Вона Фотограф
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Трояндочка
@Rose_Senorita
Vorozhka
@Vorozhka
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3299
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2108