світанок
перекинуті мости
через виблиски і блиски.
чути поскрипи мостин
юрмоскупченого дійства.
в блискавицях далечінь
кличе окликом гортанним.
чи починок, чи почин... -
пада в розпачу останній!
не дотягнеться нестямний
у коловертню до кіл,
до колес що білі спиці.
палять очі наче сіль
коси сонця променисті.
сміх червоний зоряниці
дзвінко їде в колісниці,
що зпряженая цугом -
чути постуки копит
і веселий вітер дмуха ,
насторожуючи вуха.
до заніту часів стук
потягнувся мов серпанок,
в синій танучи імлі.
і не бачити, не чути
крізь хихикання прощання -
як зникаючи зітхнув
темний сутінок останній,
розкидаючи безладно
роси світлі по землі...
2019-03-27 12:08:27
1
0