балачки
Поліна Богаєвська
балачки про самогубство французькою на вишуканий манер. два келихи, кожен з отрутою, хто перший встановить барʼєри? залізна завіса, тендітна рука прикриває очі, ти помреш дуже голосно, я не в змозі покласти квіти. стисни скло, розкажи як ненавидиш зимні ночі, стисни зуби, тихіше, так соромно поруч сидіти. я замовлю для тебе у міру пристойний супровід, природній процес і живе підлягає смерті. засинай і подякуй за цей найцінніший із досвідів, подякуй богам, що були із тобою відверті. як майнуть за світанком неспинні північні зорі, і заскиглить на березі зранений списом сивуч, мало що зміниться з часом або у просторі, якщо не змінити перебіг подій власноруч. смерть — це не просто останній глибокий подих, смерть — це листівка, старанно з натури списана. у строфі адресата, на превеликий подив, не букви, а лишень на згадку залишений підпис.
2024-03-22 14:58:43
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Серафім
Вау... Чому на такій красі ні одного лайку???
Відповісти
2024-07-20 20:14:37
1
Інші вірші поета
Призрачный путь вождя Я (Романтика) Ты мне на всякий случай Разбуди меня в 4:20
Інші поети
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12097
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2564