балачки
Поліна Богаєвська
балачки про самогубство французькою на вишуканий манер. два келихи, кожен з отрутою, хто перший встановить барʼєри? залізна завіса, тендітна рука прикриває очі, ти помреш дуже голосно, я не в змозі покласти квіти. стисни скло, розкажи як ненавидиш зимні ночі, стисни зуби, тихіше, так соромно поруч сидіти. я замовлю для тебе у міру пристойний супровід, природній процес і живе підлягає смерті. засинай і подякуй за цей найцінніший із досвідів, подякуй богам, що були із тобою відверті. як майнуть за світанком неспинні північні зорі, і заскиглить на березі зранений списом сивуч, мало що зміниться з часом або у просторі, якщо не змінити перебіг подій власноруч. смерть — це не просто останній глибокий подих, смерть — це листівка, старанно з натури списана. у строфі адресата, на превеликий подив, не букви, а лишень на згадку залишений підпис.
2024-03-22 14:58:43
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Серафім
Вау... Чому на такій красі ні одного лайку???
Відповісти
2024-07-20 20:14:37
1
Інші вірші поета
Не оставляй меня Твой ангел Последнее, что я хочу сделать Якщо ти любитимеш квіти
Інші поети
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Emily Mcbroom
@Lol_books
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14106
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609