S

Поліна Богаєвська

Вже не страшно, не соромно, А загалом ніяк. Не мерехтить ані церковна свічка, Ані південний маяк. Ані мощене дитячими рисами личко. Як схочеш мене убити, То я на тебе серця не матиму. Захлинуся бензином, Вбачаючи схожість з пернатими, Втоплю свою втому у ритмі міського трафіку, Доречно, і кожна емоція вільна за графіком. Розписую скло хаотично відбитками пальців, Тебе не бентежить мій нестеменний подив. Поводишся стримано, наче така ситуація Жодному з нас не має суттєво нашкодити. За правилом жанру у мене немає дому. Я все ще до ранку блукаю зруйнованим містом, Яке ретранслює старі, довоєнні спогади. Десь поміж рядками пісень загублено гідність. Так, я досі не зрозуміла. Або не змогла усвідомити — За правилом жанру клятви втрачають форму. Бо їх промовляли приблизно століття потому. Немає тебе, а отже немає і дому. Це запис, платівка, це синтетичне мовлення. 19.06.24

2024-07-16 09:50:35

Інші вірші поета

Золото в косах Последнее, что я хочу сделать Не мой Якщо ти любитимеш квіти

Інші поети

Рада

@Rada_

Фія

@sofiaaa_k

J. Allman

@jj_allman

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2083

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1472