S
Вже не страшно, не соромно, А загалом ніяк. Не мерехтить ані церковна свічка, Ані південний маяк. Ані мощене дитячими рисами личко. Як схочеш мене убити, То я на тебе серця не матиму. Захлинуся бензином, Вбачаючи схожість з пернатими, Втоплю свою втому у ритмі міського трафіку, Доречно, і кожна емоція вільна за графіком. Розписую скло хаотично відбитками пальців, Тебе не бентежить мій нестеменний подив. Поводишся стримано, наче така ситуація Жодному з нас не має суттєво нашкодити. За правилом жанру у мене немає дому. Я все ще до ранку блукаю зруйнованим містом, Яке ретранслює старі, довоєнні спогади. Десь поміж рядками пісень загублено гідність. Так, я досі не зрозуміла. Або не змогла усвідомити — За правилом жанру клятви втрачають форму. Бо їх промовляли приблизно століття потому. Немає тебе, а отже немає і дому. Це запис, платівка, це синтетичне мовлення. 19.06.24
2024-07-16 09:50:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3586
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3006