мы мертвы
Поліна Богаєвська
Что в карманах пустых разносил по стране Мессия? Мой клиент спит на галстуке под золотистым куполом. Только пальцы его, отгнивая, разили величием, Кокаином, деньгами и плохо сокрытыми трупами. Воет волком на сон, на съедение бросает кости. Серой путанной нитью на палец мотает встречи, То улыбку растянет, то кадавром провалится в сон, Сбросит кожу в огонь, а в глазах прорастит увечья. Страх услал всю поверхность чёрного солнца на башне. Слышен пир сумасшедших, бал на остатках тел, Благородство амбиций, бесчисленность галлюцинаций, В бездну тьмы уносящая масса губительных дел.
2022-12-17 12:54:15
0
0
Інші вірші поета
Я плакал. Густаву Ару Ты посидишь со мной? Забери мене политика партии
Інші поети
William
@_WILLYY_
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3379
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13107