Я зливою
Я зливою попід хмарами поринаю на дно криниці. Аби не плакать, я сміюся, і мені, неначе, й справді весело. Після смерті у роті холонуть слова і гинуть в повіках зіниці, А тіні боронять душу в останній священній месі. Забуваються геть на мокрім асфальті нігті попутника, Я забуду і лезо, й принизливу вранішню кривду. Волосся у снастях, а плоть то русалоччин мотлох. Я не тіло, я морок, суцільна вціліла огида. 12.10.22
2022-12-17 13:08:13
1
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2915
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12512