Я зливою
Поліна Богаєвська
Я зливою попід хмарами поринаю на дно криниці. Аби не плакать, я сміюся, і мені, неначе, й справді весело. Після смерті у роті холонуть слова і гинуть в повіках зіниці, А тіні боронять душу в останній священній месі. Забуваються геть на мокрім асфальті нігті попутника, Я забуду і лезо, й принизливу вранішню кривду. Волосся у снастях, а плоть то русалоччин мотлох. Я не тіло, я морок, суцільна вціліла огида. 12.10.22
2022-12-17 13:08:13
1
0
Інші вірші поета
Мама. Лизе Уомак And to those i prayed for... I literally went to say hello to god and got back Не оставляй меня
Інші поети
alvi
@komarik_f
Jasmine
@Jasminekisses
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3561
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4663