vibe

Поліна Богаєвська

мне холодно без твоего тепла. без согревающего шепота на ухо глупых мелочей, без одобряющего возгласа, без хохота, без белых полусогнутых плечей. мой город безымянных утопает в дымке, мне страх связал петлю под потолком, здесь холодно, сижу с плитой в обнимку. исчезну. буря белоснежная неспешно накроет тело вязким полотном. так зыбко… выживу? пришлю письмо с приветом. раскрой, прочти, смущенно улыбаясь, хоть холод мне все руки обглодал, ты засияешь, ярко заискришься, в моей душе устроят чувства бал, в сердцах исполнят свой прощальный танец… 03.12.2020 12:43 am

2022-12-17 12:49:41

Інші вірші поета

Dad-related concerns Я (Романтика) And to those i prayed for... не молчи

Інші поети

Ivanna Mylyk

@jyrBa

purple_ninja_dragon

@purple_ninja_dragon

Brksam .G

@Tota

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

17430

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12690