не молчи
Почему ты молчишь? Я ждала твоих пламенных слов. И гамбитных мотивов твоих мне никак не понять. Ты надменно и громко ворчишь, затыкая мой страждущий зов, Надеваешь трёхцветную ткань и боишься взглянуть на меня. Почему ты смолчал? Разве смерть в самом деле оправдана? Солнце дышит сквозь трубку и почва рассеялась в пыль. От удара ракет затрясётся мой отчий приют, От безмолвия каждый предмет превращается в мокрую гниль. Уходи, убирайся отсюда, не смей оглянуться. Тянешь пальцы к глазницам, а к горлу подходит комок. В прошлый раз ты явился в мой дом в час погашенных окон, В этот раз на полу оставляешь отвратный кровавый плевок. Погибая за горизонтом, на войне солнце встанет опять. Чёрный юноша явится утром и прикажет детей расстрелять. Ты молчишь, но отныне стыдливо, прячешь алые кисти в карман. Солнце завтра взойдёт для нас всех На плацдарме беспочвенных ран. 1.03.22
2022-12-17 13:01:27
0
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3340
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4839