политика партии
Поліна Богаєвська
По мертвому городу энному Бродит мусор с приставкой био. Глупым быть здесь бесплатно — бесценно, Быть уродом — совсем некрасиво. Младший брат проиграл пол царства, От обиды над тумбочкой вздернулся. Ты забыл принимать лекарства И над ложкой копчёной сгорбился. Не хочу представляться прострацией, Рисовать Заполярье на стенах. И рыдать, поменявшись ролями, И пальпировать сердце на венах. Ты забросил свои лекарства, Монстры кружатся в окнах зала. Собрать кучу болезней проще, Чем в отрочестве груду металла. Сделай выбор: веревка и пуля, Все поступки останутся в тайне. В результате — нанизан на дуло, Пироман оступился. Случайно.
2022-12-17 12:58:48
0
0
Інші вірші поета
u said Лауданум 103, 112, 911 And to those i prayed for...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2370
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445