я не розумію твоєї мови
Поліна Богаєвська
я зігрію відвар на рукотворній плитці. спирайся на плечі мої, неначе кульгавий на милиці. неначе чужий, а ніби-то голосом любий: не збагну, чи вітер шепоче, чи просто грається листям. мати спитає, який зараз день і місяць? жовтень. а я удаю, ніби ранок лютого. це сон, це хвороба, це марево, просто наснилося: шепіт у скроні, що змушує знову здригнутися. я не тямлю жодного слова твоєю мовою. або прикидаюся, наче не знаю вітань. благаю, не слухай моєї людської потвори, або припини ці нестерпні зухвалі зітхання. 31.03.23
2023-04-02 12:52:29
1
0
Інші вірші поета
С днем рождения Разбуди меня в 4:20 балачки Не в моїй компетенції
Інші поети
Venera24
@Venera24
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13271
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5346