Я

Поліна Богаєвська

Мене ніяк не звати І нікуди не кликати. Я незалежний І незламний. Відколи Не жадаю ночами зникнути І не слухаю Боуі по колу. Я — розлоги. Я чиста постіль. Я не сфера. Я квіти у просторі. Я повітря нічного шосе. Я не тлію під лезами осторонь. Я не лінія білого пилу, Я не картка державного банку. Я твої корабельні вітрила, Я безхмарний морозний ранок. 16.10.22

2022-12-17 13:08:37

Інші вірші поета

багаття посеред квартири Graceful without remorse мы мертвы Мальчик в полосатой пижаме

Інші поети

ann a

@laccanelle

Merian Varner

@merian_varner

Gamila

@mariam_wael_2evw

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2357

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11169