Ты посидишь со мной?
Ты посидишь со мной, подумаешь о жизни? И, может, даже спросишь «как дела?» Всегда тебе казалась я капризной, Всегда себя я пагубно вела. И твоё чувство, тот мороз по коже, Что вызывали колкие слова, Меня частично задевали тоже, А мне казалось: я во всем права. Стараюсь я задеть тебя угрюмо, Подогревая ненависть в крови, Тебе не объяснить, что это юмор, А ты таки конкретно уязвим. Когда мы познакомились однако, Я поняла почти без предисловий, Что открываешься ты далеко не всякой И продолжала дальше сквернословить. Меня поставили в тупик твои вопросы: «Ты посидишь со мной, Оливия, чуть-чуть?» В ответ я бросила чуть слышный отголосок, Чтобы свою неприязнь подчеркнуть. Ты посидишь? Ты точно не уйдешь? Я слышу, как-то ты засуетился. Ну вот когда, когда же ты поймешь, Что ты не просто в жизни заблудился? Ты отшутился, снова, еле слышно, Бредешь к себе и мы уже враги, Опять стоять мне рядом неподвижно И извиняться за свои грехи. Я никогда не стану уязвимой, Ты посидишь, простишь меня когда-то, Этот конец нам был необходимым, Весь этот финиш для меня стал стартом. Ты посидишь со мной, останешься на вечер? И может даже сможешь изменить Свое желание остаться безупречным, И мне все меньше хочется съязвить. Мы посидим, поговорим о людях И знать в итоге буду только я, Каким местами ты бываешь нудным, Каким же интересным иногда…
2022-12-17 12:46:39
0
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2544
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11480