Мужик лове рибу на озері. Сонячно, тихо, плесо як дзеркало. Годину, другу, кльову немає. Аж раптом поплавок пішов під воду. Підсікає, витягає – золота рибка.
– Чоловіче, відпусти, – просить рибка, – я виконаю твої три бажання. Тільки три, і не більше.
Мужик погоджується, думає, що ж це таке цінне забажати. Думав, думав, з добру годину, а тоді й каже:
– Хочу, щоби замість яблук на дереві висіли пляшки з вином.
Глядь, на яблуні бормотуха в скляних посудинах теліпається. Відкупорив, покуштував – дійсно пійло.
– Тепер, – каже після довгих роздумів, – вимагаю, шоб в озері не вода була, а самогон.
Спробував на смак, дійсно самограй.
Що ж іще таке оригінальне замовити? Чухав, чухав загривок, вже й сонце схилилося до горизонту.
– Давай, вирішуй, – не витримала чародійка, – бо я тут скоро крякну на гачку.
– Ну гаразд, ще сто п’ятдесят, і крапка…