Підкрався непомітно
Немилосердно пале сонце. Посеред прерію скаче ковбой, втікаючи від команчів. Курява стовпом до небес. Відстань між втікачем і переслідувачами щомиті скорочується. Що ж робити, запитує ковбой у внутрішнього голосу. Сховайся он за тим бугром, радить той. Де ж там схоронитися, якщо того бугра з дулю. Не слухає, галопірує собі далі. «Зупинись, заляж он за тим виступом», – наполягає внутрішній голос. А за тим виступом і кроликову спину видно буде. Внутрішній голос не здається: – «Заскоч он у той ярок!» Ковбой спрямував чотириного до вказаної вибалини, зіскочив з сідла.
– Ну що тепер?
– Тут тобі і капець!
Коментарі