Переполох може трапитися і в людському середовищі.
Та чи переполох змушує шурупати мізками?
У лісі переполох – заєць заподіяв шкоду. Зійшлися звірі, влаштували на поляні суд. Аморальний вибрик змусив Ведмедя приступити до суддівських обов’язків.
– Ти навіщо в громадському туалеті вікно розбив? – питає суддя, Ведмідь-бурмило.
Косоокий на те:
– Нема моєї вини.
– Розповідай, як було.
– Справляю я потребу, значить… Аж тут наявляється вовк. Сів, похезав та й поцікавився, чи хворів я коли, чи линяв.
– Відповів, що маю здоров’я нівроку, а хутро на зиму обновилося.
– Ну, і...?
– Сірко взяв мене за шкирки, підтер собі жопу і викинув мене у вікно.
– У нього що – паперу туалетного не було?
– Був, але він сказав, що треба економити.
Звіриний суд завжди справедливий, тож Косому довелося поновити вікно.
Через тиждень знову катавасія – заєць вкотре нахуліганив. Лісові мешканці налаштовані агресивно:
– Розказуй, як було!!!
– Та не треба мені патякати про свою невинність, – заревів суддя-бурмило.
– Таки так…
– Короче!..
– Заходжу в срач, сидить їжак. Питаю, чи хворів. Ні. Чи линяв. Так. Взяв, підтер ним свою дупу і сам вистрибнув у вікно.
– У тебе що – туалетного паперу не було
– Був. Та я вирішив зекономити.
P.S.
Людина, як та звірина, часто-густо розслабляється. Не те, щоб вона горілиць вигрівалася на сонечку, просто ліниться лінуватися. Ліниться книгу прочитати, ліниться послухати розумну людину, ліниться проаналізувати ситуацію – ймовірну ситуацію, не говорячи за наявну. От і шиється в дурні… Тож дарма намовляти на звірину, навряд чи вона в цьому жорстокому світі дозволяє собі нехтувати безпекою.
Багато хто із людей на повному серйозі вважають, що Бог наділив їх макітрою, щоби там висіли лише вуха та інші прибамбаси. Отож замість сірої речовини мають вісімнадцятий туман. На таких мідноголових скрізь і повсюдно можна натрапити у повсякденні. Остерігайтеся!.. Перестрахуйтеся! Бо переляк може спричинити загальний безлад.
Любіть братів своїх менших– дбайте про них, і вам воздасться сторицею.